Як перетворити хобі на стартап

24.04.2020
Дмитро Чепур
Як перетворити хобі на стартап

– Про непрямий шлях до власного бізнесу я дізналась з 63 інтерв’ю із підприємцями, які заснували власні «домашні ресторани», тобто влаштовували вдома гастрономічні прийоми на вихідних.

Незалежно від назви послуги, це – не діяльність з повною завантаженістю, адже зустрічі відбуваються раз чи два на місяць. Отже, це справа для тих, в кого до ресторанної справи лежить серце, незважаючи на те, що вдень це може бути правник чи управлінець. Якщо проект буде вдалим, такий шеф-кухар може відкрити офіційний ресторан, заснувати бізнес з кейтерингу або стати персональним шефом. Якщо ж проект спіткає невдача, бізнесмену-невдасі буде мало що втрачати, окрім кількох ящиків із необхідним приладдям. Такі домашні ресторани – чудовий приклад фінансованих власним коштом ощадливих стартапів (bootstrapped lean startups) світу кулінарії: їх недорого започаткувати та вони можуть бути альтернативою основному місцю роботи.

Сама ідея існування домашніх ресторанів може здатись дивним вибриком світу, що трохи втратив глузд через їжу, однак підприємництво на неповний день таким не є.

Все більша кількість людей пробують себе у царині підприємництва, не полишаючи основну роботу

У цьому випадку безпечно розмивається кордон між роботою та відпочинком, що приваблює тих, хто хотів би заробляти на власній пристрасті. Онлайн-сервіси неабияк сприяли подібному розвитку. Можна згадати платформу Etsy, яка створила простір для майстрів із хобі та рукоділлям. Або блоги та відео-сервіси (YouTube та TikTok), що допомагають творчим особистостям достукатись до величезної аудиторії не полишаючи свого помешкання.

Культурологічна мантра про «слідкування за пристрастю» стала однією з фундаментальних засад створення домашніх ресторанів, якими їхні творці опікуються на вихідних. Дуже часто ці шеф-кухарі вважають свою часткову зайнятість «працею з любові» – бізнесом із пристрасті, експериментом з речами, які надихають. Насправді, ці аматори не планують особливого розвитку для своїх підприємств. Лише поодинокі шефи висловлюють бажання перейти на професійним рівень.

Однак після отримання схвальних відгуків від відвідувачів та медіа, їхнє сприйняття самих себе починає змінюватись. Перспективи власного бізнесу стають реальними. Це може бути тривалий процес – в одному випадку він тривав сім років. Часткове залучення до підприємництва дає можливість спробувати себе у ролях шеф-кухаря та бізнесмена поволі, без криз. А згодом дає можливість змінити ситуацію на власних умовах: в момент, який кухар вважає вірним, з групою ретельно відібраних клієнтів та із пропозиціями стартового капіталу від них. І ця зміна миттєво призводить до розуміння себе не аматором із частковою зайнятістю, а повноцінним підприємцем.

У наш час робити «те, до чого лежить серце» стає чимдалі простіше

Наприклад, Кріс, який розпочав в якості шеф-кухаря паралельно із роботою юриста, а згодом відкрив власний ресторан. Коли він розповідає про себе, зі сміхом пригадує, що починав «по приколу». Приблизно рік він влаштовував на вихідних обіди у своїй вітальні, а відвідувачі все питали, коли він вже відкриє власний ресторан та навіть пропонували гроші на це. Протягом якогось часу Кріс не сприймав ці пропозиції. Після кільканадцяти таких звернень, він в якийсь момент зрозумів, що його довгострокова ціль та мрія усього життя, насправді, майже у нього в руках. Він нарешті зрозумів: «Я реально роблю це як свою роботу, це не лише хобі». Зараз він є власником популярного ресторану у районі Затоки Сан-Франциско.

Такі приклади показують вигоди, які отримують підприємці на неповну зайнятість. По-перше, це створює захищений та відокремлений простір для експериментів із власною ідентичністю. Чому це важливо? Тому що допомагає виробити людям необхідну впевненість у собі, яка знадобиться згодом у підприємницькій діяльності, при спілкуванні із зовнішніми акціонерами, наприклад, інвесторами. По-друге, сторонній бізнес дозволяє майбутньому засновнику розібратись в ринку, познайомитись з іншими професіоналами та освоїтись на конкурентному полі. Для шеф-кухарів, з ким я спілкувалась, особливо, тих, хто був далекий від кулінарного світу, дуже важливим було прийняття їх відомими та більш успішними колегами по ринку. Ці та інші вигоди пояснюють, чому фріланс-підхід до підприємництва підвищує шанси на виживання бізнесу, коли його буде створено.

Підпільні шеф-кухарі демонструють нам, що не завжди традиційний шлях вірний: не обов’язково звільнятись, готувати бізнес-план, наймати працівників та залучати інвестиції. Майбутні підприємці мають пам’ятати, що не існує канонічного підходу, деякі варіанти взагалі спрацьовують не «завдяки», а «навпаки».

Дафна Деметрі – доцент спеціальності «Стратегії та організація» факультету менеджменту Університету МакГілла