Ейджизм як він є: міфи та реальність

07.08.2020
Дмитро Чепур
Ейджизм як він є: міфи та реальність

Перший у світі професійний дослідник віку, геронтолог Роберт Батлер вигадав термін «ейджизм» у 1969 році. Як і будь-яка інша дискримінаційна модель — включно з расизмом і фашизмом, — він передбачає негативне ставлення до людей, продиктоване віковою ознакою.

Таке ставлення принижує людину, позбавляючи її рівних з іншими прав — на отримання послуг, на працевлаштування та багато іншого. Водночас ейджизм — мало не єдина форма упередження, жертвами якої будемо ми всі.

Найпоширеніший приклад ейджизму полягає в небажанні наймати на роботу співробітників віком понад 40 років.

І це попри те, що, згідно з результатами дослідження, співробітники у віці 35+ мають вищий професійний рівень, а також вищу продуктивність — завдяки розвиненим навичкам тайм-менеджменту, вмінню розставляти пріоритети та розумінню реального стану справ у компанії.

Дуже важливо розрізняти прояви ейджизму в офісі, тому наведемо кілька прикладів дискримінаційного ставлення до людей похилого віку та паралельно знищимо кілька міфів.

Міф: люди похилого віку — забудькуваті

Насправді всі люди забудькуваті, і це нормально. У 20-річному віці ми також час від часу не пригадуємо, куди поклали ключі, але чомусь не зважаємо на ситуацію. З плином часу ми дедалі частіше вважаємо, що забудькуватість у нас через вік. Однак вчені довели, що зв’язок між цими речами дуже перебільшений.

Міф: немолоді співробітники вимагають більшої зарплати

Часто вищий розмір запиту пояснюється тим, що досвідчені спеціалісти знають собі ціну, бо мають більший досвід і ґрунтовніші знання. В усьому іншому — це міф. Наприклад, третина населення США — люди у віці 50+, які мають значно більше вільних грошей, ніж молодь.

Міф: люди у віці шукають роботу задля соціальних зв’язків

Це так звана позитивна дискримінація: впевненість у тому, що з віком людина починає щоразу активніше шукати співрозмовників. Доказ: троє з п’ятьох опитаних соціологами по всьому світі вважають, що люди похилого віку — самотні, покинуті та забуті.

Однак статистика переконує, що реальність зовсім інша: лише один із вісьмох опитаних осіб похилого віку сказав, що відчуває самотність.

Міф: люди старшого віку часто відволікаються на візити до лікарів

Дослідження показують, що загальна думка у більшості випадків помиляється стосовно вікових змін. Наприклад, у соціумі існує впевненість, що похилий вік — це втрата контролю, слабкість і залежність від молоді. Експерти переконують, що істина інша — прогрес суттєво покращив якість життя та дав змогу значно довше обслуговувати себе.

Водночас дослідження людей у віці 65+ у 2010 році довело: дві третини не мають жодних проблем із пересуванням.

Далі що?

Головна проблема, що породжує ейджизм в Україні, на думку Євгена Головахи, заступника директора Інституту соціології НАН України, має ментальний характер: наша країна відстає від розвинених держав за рівнем еволюційного розвитку.

У прогресивних сучасних спільнотах, розповідає він, «люди похилого віку мають свої дуже важливі функції. Вони зобов’язані передати молодому поколінню життєвий досвід. Таким чином, прожиті роки стають цінністю та викликають повагу.»

Тому перед українцями стоїть завдання — навчитися поважати всіх навколо: відмовитися від стереотипів, узагальнень та архетипів; оцінювати не за віком, кольором шкіри або сексуальною орієнтацією, а за професійними та людськими якостями. У такому випадку ми отримаємо максимум вигоди від різноманітності та взаємоповаги.

HUB 4.0 реалізує проєкт “Побудова інклюзивного та недискримінаційного робочого середовища”, в межах якого влаштовує онлайн-лекції, публікує статті та поширює матеріали івентів у галузі інклюзивності. Стежте за новими публікаціями та анонсами проєкту:

  • на сторінці HUB 4.0,
  • у Telegram-каналі Innovation Space,
  • в LinkedIn-групі HUB 4.0,
  • у розсилці HUB 4.0.