Станіслава Орловська: «Що з ейджизмом в Україні?»

21.08.2020
Дмитро Чепур
Станислава Орловская: «Что с эйджизмом в Украине?»

Станіслава Орловська працює з людьми та історіями. Має 15 років досвіду у медіа та сім років управлінської практики. Екс-директорка онлайн-медіа про культуру та джаз OFR.FM, ведуча радіопрограми про нову українську музику «Тут і зараз», екс-кураторка проекта про соціальні стереотипи «Update Розібрався», екс-кураторка галереї сучасного мистецтва «Vozdvizhenka Arts House». Вважає права людини найвищою цінністю, пропагує people-first language, розвиває психотерапевтичну практику. Своїм супер-скілом вважає вміння трансформувати хаос у космос, а супер-насолодою — художнє письмо.

— Рік тому ми проаналізували один з провідних сайтів пошуку роботи та знайшли там близько 10 000 резюме шукачів роботи у віці 50+. Вони цікавились зайнятістю в галузі інтелектуальної праці, спираючись на свої досвід та експертизу.

10 000 досвідчених спеціалістів інтелектуальної праці — це неймовірний ресурс для економіки країни, якщо вимкнути в голові стереотип.

— Що для тебе ейджизм?

— Все просто: ейджизм — це дискримінація за віком.

— Наскільки в Україні розповсюджена ця дискримінаційна практика?

— До того, як потрапити до «Життєлюба», мені довелось зустрітись із ейджизмом особисто. Я і мама — з Донецька. До початку війни вона працювала у міськвиконкомі: подарувала місту вісім років життя, почавши молодшим спеціалістом та ставши керівницею відділу.

Їй виповнилось 52, коли почалась війна та довелось змінити місто, залишити житло та роботу. У Києві вона, маючи вищу освіту та крутий досвід, шукала роботу цілий рік. Спілкуючись із потенційними роботодавцями, називала вік і одразу ставала цифрою — за якою немає людини, немає досвіду, немає професіоналізму.

Звичайно, після такого я загорілась, потрапивши до фонда «Життєлюб» та дізнавшись, що існує проект «Працелюб», який треба було перетворити на системний напрямок роботи — я розуміла, наскільки це важливо. Хочу змінити ситуацію зараз, не чекаючи на свої 52, ставши непотрібною наперекір власному досвіду.

Коли ми почали розбудовувати проект, познайомились з величезною кількістю «людей, які стали цифрами». Доходило до парадоксального: до нас приходив партнер, бере участь у проекті, начебто розділяє наші цінності, після чого каже: «Класний проект! Адже їм можна менше платити».

— Які найрозповсюдженіші приклади ейджизму?

— Починається все з вакансій, у яких вказується вік, після досягнення якого кандидат не розглядаються. Зараз це потроху відходить, але кілька років тому це була норма.

Наступний рівень — відбір резюме. Прямо не вказуючи вікові обмеження у вакансії, рекрутери просто відбраковують резюме людей старше за визначений вік. Причому, яким має бути вік — незрозуміло.

Наступний етап — співбесіда, на якій проявляються страхи роботодавців. Перший — багато лікарняних: достеменно розбирають анамнез пацієнта. Другий — низька швидкість мислення: ці кандидати розглядаються лише на визначені місця з визначеним функціоналом.

Ще один етап — вже в колективі. Чомусь існує думка, що співробітників у віці не треба навчати На навчання 25-річних бюджети є, на 50+ — ні. Відповідно, вони не мають можливості отримувати нові знання та пересуватись карєрною драбиною.

Спілкувалась з HR-директоркою IT-компанії, яка дуже засмучувалась, що взяла 37-річного спеціаліста та зіпсувала статистику по компанії: середній вік складав 25 років, тепер — 26. Тобто навіть 37 змушують роботодавців замислитись, що ж казати про 50?

За іншими напрямками наш фонд надає допомогу людям, які досягли пенсійного віку. Однак у випадку роботи нова пенсійна реформа внесла корективи: люди, які все життя були впевнені у тому, що в 55 років вийдуть на пенсію, мають працювати ще п’ять років. А їх нікуди не беруть.

Тому віковий поріг участі у проекті «Працелюб» — 50 років.

— Наскільки страхи роботодавців мають під собою реальні підстави?

— Звичайно, існують фундаментальні речі: що більше років, то більше хвороб. Але це — узагальнення, яке далеко не завжди працює в конкретному випадку.

Та в нас все життя складається з лікарняного: спочатку ти хворієш, бо маленький; потім існує постійна вірогідність декрету; потім починаються вікові зміни.

Серед життєлюбів є багато людей, які з наметами ходять в походи, у гори. Я фізично це не можу зробити, я не витримаю похід. Вони ж у 65-70 спокійно збираються і йдуть.

Тож, готуючи працелюба до співбесіди, ми розповідаємо про страхи роботодавців та пояснюємо, як з ними працювати.

— Чи можна проілюструвати цифрами шкоду від вікової дискримінації?

— Виступаючи на різних заходах, ми пояснюємо, що наближається кадровий голод. І виграють ті компанії які адаптуються до роботи із людьми 50+ вже зараз.

До 2050 року кількість людей 60+ складе 35% населення Землі — це два мільярди осіб. Вони можуть бути або достаційним елементом, або брати активну участь в економіці країни.

Зараз на 100 платників податків приходиться 95 осіб пенсійного віку, і ми рухаємось до відмітки 125 пенсіонерів на 100 платників.

Треба починати працювати із корпоративними культурами, змінювати відношення до людей 50+ у головах співробітників, рекрутерів і топ-менеджерів. І ми — не теоретики: наймолодшому члену нашого колективу — один рік, найстаршому — 65. І ми не уявляємо собі роботу без Наталії Федорівни. Справді, вона — незамінний співробітник, по-справжньому круто доповнює атмосферу. І складається справжня родина.

Адже цього має прагнути кожний HR: щоб колектив став родиною. Для цього варто лише зруйнувати внутрішній стереотип та розпочати діалог. Від цього можна отримати дуже багато дивідендів.

— Чи існують галузі, у яких люди 50+ об’єктивно не можуть працювати?

— Відповім прикладом: IT-компанія шукала тестувальника для перегляду відео та внесення поміток по ходу. Робота проста, не потребує довгого навчання, лише уважність та посидючість. Порівнювали продуктивність студента та працелюба.

Роботодавець був у захваті від роботи працелюба, оскільки в того немає у телефоні соцмереж, які його відволікають. По результату обсяг робіт, які студент виконав за два тижні, був виконаний за один.

 

Лекція «Що з ейджизмом в Україні?» відбудеться 27 серпня, о 17:00. Реєстрація за посиланням